Навіть в умовах масштабної війни Україна використовує власний криголам для творення світової науки. Як інформує НАНЦ, отримані перші результати морських геологічних досліджень, проведених цього року на українському науково-дослідному криголамі «Ноосфера».
У квітні цього року ми повідомляли, що протягом першого рейсу «Ноосфери» в Антарктиду наші вчені змогли відновити морські геологічні дослідження, які були перервані на 20 років. Тоді з борту “Ноосфери” науковці взяли колонки донних відкладів у протоці Пенола, що відділяє архіпелаг Аргентинських островів (де розташована українська антарктична станція «Академік Вернадський) від Антарктичного півострова.
Нині маємо вже перші результати аналізу цих проб. Українські вчені встановили, що з високою ймовірністю від 25 до 18 тисяч років тому – під час максимального розвитку останнього льодовикового періоду – Аргентинський архіпелаг являв собою не окремі острови, а єдиний, доволі великий острів. Він мав складний розчленований рельєф та майже повністю був вкритий єдиним великим льодовиком. Цей льодовик формував значні рукави та потоки, які й вирізали в кристалічній основі характерні за формою долини.
До того ж, рівень Південного океану між 15 та 12 тисячами років тому був нижче сучасного на 100 та 60 м відповідно. Для орієнтації в історії Землі – це час повільного падіння популяції мегафауни (вимирання мамонтів тощо) та значних змін у довкіллі.
Десь 7 тисяч років тому рівень океану піднявся майже до сучасного рівня. Палеодолини були затоплені, від єдиного великого острова на поверхні моря залишилися тільки верхівки, які зараз є архіпелагом Аргентинських островів. Єдина льодовикова шапка також була подроблена на окремі шматки на окремих найбільших островах.
Наші вчені знайшли ці долини в підводному рельєфі архіпелагу Аргентинських островів на глибинах від 30 до 60 м. Вони стали практично ідеальними седиментаційними басейнами (тобто місцями, де накопичуються різні осадові відклади), адже мають доволі пласке дно та круті й вузькі схили. Тож донні відклади тут накопичувалися спокійно, без загрози бути зруйнованими айсбергами чи гроулерами.
Унікальний геологічний “літопис” цих відкладів містить інформацію про зміни глобального клімату за останні 15-12 тисяч років. Порівняння відібраних зразків з цих долин та колонок ґрунту з глибоководної протоки Пенола дозволить сформувати палеогеографічну та палеокліматичну модель виходу цього району з останнього льодовикового періоду.
Чому ця модель є важливою? Берегова перехідна зона Антарктичного півострова та Південного океану є важливим елементом для розуміння глобальних закономірностей змін клімату. Адже будь-яке потепління клімату впливає як на берег та розташовані там льодовики, так і на температуру Південного океану. Так – через розуміння минулого – ця модель допоможе спрогнозувати майбутнє крижаного континенту.
Інформація та фото Сергія Кадуріна.
